Баришівська Троїцька церква (світлина і малюнок)

В бібліотеці імені Вернадського, в архіві дослідника старовини Стефана Таранушенка, знайшлася фотографія дзвіниці Баришівської Благовіщенської церкви. Цей фотознімок знаменний тим, що в кадр потрапила Троїцька церква, яка згоріла в 1941 році. Благовіщенську церкву розібрали в другій половині 1930-х, а дзвіниця пережила Другу Світову війну і тоді теж була розібрана. Зараз на фундаменті дзвіниці стоїть музей Тараса Григоровича Шевченка. Там, де стояла Троїцька церква зараз на тому місці знаходиться будівля соцзабезу. 

 В 1919 році в Троїцькій церкві служив священик Петро Тарнавський, який брав участь у першому перекладі літургії на українську мову. З тих пір і до закриття церкви, в 1931 році, в Троїцькій церкві служба йшла українською мовою, що найбільше віталося серед молоді. Після закриття храму більшовиками з церкви зробили клуб.

приблизно такий вигляд мала Баришівська Троїцька церква
збудована в 1893 році, спалена восени 1941-го 

Баришівська Благовіщенська церква

   Мурована тридільна однобанна церква, яку збудовано в 1722 році в історичній частині містечка на кошти купців Гната та Катерини Лієнків. Мала прямокутний бабинець, таку ж, але значно ширшу, наву та гранчастий вівтар. Наву вінчала двоярусна барокова баня на циліндричному світловому підбаннику. Дахи над вівтарем і бабинцем мали на гребені глухі маківки на кшталт сигнатурок, завдяки чому церква виглядала як триверха. 

Стіни членували пілястри, увінчував розкріпований карниз, попід яким проходив фриз керамічних поліхромних розеток. Дуже характерними архітектурними прикметами цієї пам'ятки були хрещаті вікна угорі середнього прясла кожного фасаду та пластичний західний фронтон з нішами для ікон і пишним штукатурним ліпленням, яке з фронтону спускалося нижче, на верхні площини стін. Одночасно з церквою поряд звели муровану чотиригранну двоярусну дзвіницю, завершену наметом із маківкою. Протягом XIX століття до церкви прибудували низенькі притвори. Церкву  знищено більшовицькою владою у середині 1930-х років. Дзвіницю розібрали  в повоєнні роки.

фотографії з фотоархіву Степана Андрійовича Тарану́шенка - дослідника української старовини

Баришівська Троїцька церква - перша україномовна парафія на Лівобережжі

22 травня 1919 року в Свято-Миколаївському військовому соборі в Києві на Печерську була офіційно звершена перша в історії божественна літургія українською мовою. До створення перекладу літургії був причетний настоятель Баришівської Троїцької церкви   священик Петро Тарнавський. За переказами старожилів молодий настоятель почав служити в Баришівці на Різдвяні святки 1919 року і вже тоді  він працював над перекладом тексту  божественної літургії Іоанна Златоуста. Священик почав відразу ж впроваджувати українську мову в богослужіння. Тому Троїцька Баришівська церква, перша на Лівобережжі, де почали звершувати літургію українською мовою. Троїцький храм відвідували переважно молоді люди, старшому поколінню було незвично слухати молитви українською і через це вони переважно ходили на служби в Благовіщенську і Преображенську церкви. Ще в 1917 році була створення Всеукраїнська Православна Церковна Рада, яка направляла петиції до Константинопольського патріархату, щодо створення Помісної Церкви в Україні. Але складна політична ситуація  в Україні і супротив Московької патріархії не дав довершити створення Помісної Церкви. Натомість В 1921 році була організована неканонічна УАПЦ (Липківці), до якої долучилась і Баришівська Троїцька парафія. 

дзвіниця і купол Троїцької церкви

як виглядали Баришівські парафіяни у XVIII столітті

   Звичайно, такий розкішний вигляд мали не всі баришівські віряни. Переяславський полковник Семен Іванович Сулима і його дружина Параскева Василівна були найвпливовішими, а можливо і найбагатшими людьми в Баришівці в середині XVIII століття. Подружжя ходило  молитися, у неділі і свята, до церкви Різдва Богородиці - найстарішої Баришівської парафії.